В жовтні 1938 року було розстріляно Гната Хотквича
В жовтні 1938 року було розстріляно українського письменника, етнографа, театрального і громадсько-політичного діяча Гната Хотквича. Він став жертвою сталінського терору 30-х років ХХ ст.
Народився в сім’ї Мартина Пилиповича Хоткевича (походив з міщан, за національністю поляка) та українки Ольги Василівни (в дівоцтві Кривоногової), селянки зі Сумщини.
З дитинства Гнат був надзвичайно працездатним: блискуче закінчив училище, студентом сконструював власну бандуру, почав засновувати театри - у селах і серед студентів. У 1903-му організував перший в Україні робітничий театр, який протягом трьох років дав понад 50 вистав українською мовою.
При цьому Хоткевич вчився на технічному факультеті, а у своїй дипломній роботі розробив проект дизельного потяга (на 30 років раніше, аніж аналог у США).
Хоткевич об'їздив ледь не кожне село Слобожанщини, збираючи фольклор. Особливо його цікавили кобзарі, яких записував на фонограф. Крім того, він і сам чудово грав на бандурі і виступав солістом-бандуристом із хором Миколи Лисенка. А також видав перший підручник із гри на бандурі.
Хоткевич є автором 600 музичних і 300 літературних творів.
Є одним із найбільших популяризаторів гуцульської культури. Про життя в Карпатах згадував: «Як я роззявив рота від здивування, то так з роззявленим ротом ходив усі ті шість років».
Хоткевич не лише написав низку творів за гуцульськими мотивами, зокрема п'єсу і роман про Олексу Довбуша, але й створив унікальний Гуцульський народний театр. У ньому грали звичайні селяни, а популярність мав неймовірну. Гастролі проходили по всій Україні, в Російській імперії, Польщі.
Втім праця Хоткевича не приносила йому грошей. А у нього було п'ятеро дітей (від двох жінок, які його покинули).
За нібито причетність до “мазепинського” руху (а насправді за гуцульський театр) його на три роки вислали до Воронезької губернії. У 1930-их вже у Харкові письменнику відмовляли у видавництвах - через “невідповідне ідейне спрямування” творів.
У скруті Хоткевич написав листа Сталіну з проханням про пенсію: «Як мені далі жити? Мене позбавили праці і хлібних карточок. Ми голодуємо. У нас немає чим топити. Я спроможний купити лише один кухоль квасолі на день, із якої варимо на всіх юшку... В нас нічим топити... Вода в хаті замерзає».
Революційна трійка розглянула його скаргу. У квартирі провели обшук, письменника арештували. А через три місяці допитів 60-річний Хоткевич “зізнався”, що є німецьким шпигуном, його розстріляли у підвалах харківської в'язниці НКВС. Дружину і сина вислали до ГУЛАГу.
Гнат Мартинович Хоткевич посмертно реабілітований за відсутності складу злочину лише 24 квітня 1956 р. ухвалою військового трибуналу Київського військового округу.