Про російську "вєлікою" культуру
Як так сталося, що культура, яка не має ані періоду античності, ані середньовіччя, ренесансу чи бароко, раптом стає світовим трендом, і згадується винятково з означенням "вєлікая"?
А те, що має, здебільшого вкрадено в українців. Навіть поверховий аудит наших культурних фондів вражає:
- засновники російського живопису – українці Володимир Боровиковський і Дмитро Левицький
- художник "русской души" – українець Ілля Ріпин (Рєпін)
- "батько" російського футуризму – українець Давид Бурлюк
- "батько" російського авангарду - українець Казимир Малевич
Як стверджує наша мистецтвознавиця Діана Клочко, якщо виписати в стовпчик усіх академіків, професорів, ректорів Імператорської Академії художеств в Петербурзі, то виявиться, що це українська, а не російська академія. Ідемо далі:
- "Шинель", з якої вийшла вся русская література" (за висловом самих ж російських письменників), написана українцем Гоголем
- засновник російської драматургії, найвідомійший драматург світу – українець Антон Чехов
- засновники європейської класичної музики в Росії – українці Дмитро Бортнянський і Максим Березовський.
Схожа ситуація в балеті і театральних практиках.
Як бачимо, фундамент російської культури був закладений українцями. Українська культура стала субстратом російської, а згодом українські митці були поставлені у такі умови, що реалізуватись вони могли тільки за умови відречення від власної національної ідентичності – тому творили вже в контурі російської культури і російською мовою.
Росія апропріювала безліч українських імен і творів, викрала історичні та мистецькі цінності. Цікаво, що залишиться від цієї "вєлікой" культури, якщо забрати з неї все українське?