А ви знаєте, чому для мене питання мови таке важливе?
Яким було вашим найбільшим досягнення за рік? - питає мене заступник директора коледжа на exit інтерв`ю.
- Усі мої студенти почали говорити зі мною українською!
- Ви мали на увазі англійською? - перепитує він і поправляє окуляри. В очах якесь непорозуміння.
- Ні-ні, я не обмовилась, саме українською. - Хоча я знаю, що очікували від мене що я тут для того, аби українські діти швидко адаптувались до навчання в Англії і почали говорити англійською.
І тут у нас почався діалог, який тривав більше години засміть 10 хвилин. Мій контракт я не хотіла продовжувати і це інтервʼю було просто формальністю. Цілий рік я працювала у коледжі як дженерал ментор для підтримки українських студентів.
А ви знаєте, чому для мене питання мови таке важливе? Бо мою мову забороняли 134 рази! Ті самі, що і зараз. Українські книжки палили, палили Євангеліє, переписували російською, плюндрували нашу історію, та кріпаків з нас зробили! Потім переслідували і висилали на Сибір. Вбивали за мову і насаджували свій язик. Усі 300 з чимось років. І уявіть - я досі розмовляю цією мовою. І моя донька і мільйони Українців. І от і мої студенти, які приїхали з російськомовних міст.
А знаєте чому російськомовних? Не тому, що так було завжди, а тому, що [переказала абзац вище].
Wow, Julia! It’s unbelievable! Він навіть не міг повірити, що у нас може існувати якась мовна проблема. Знав би він ще й яка.
В останній день перед канікулами - я подякувала усім своїм класним дітям за те, що вони самі цього не помітивши постійно говорили зі мною українською. І знаєте - що вони мені сказали? Бо ви не вдавали, що ви україномовна, ви з нами говорили українською постійно і на перервах і після школи і в приватних розмовах. В багатьох українських школах українська досі залишається паперовою, бо у приватних розмовах самі вчителі не говорять нею. Як і батьки вдома. Як і інфлюенсери поза екраном, а інколи і в екран.
Я не знаю скільки ще триватимуть мовні срачі, «скільки щє» разів треба українцям просвітницьких лекцій, постів і уроків історії, щоб вони відмовились від російської. Але я готова боротись за кожного. Бо мова в умовах війни - це приналежність.
Або ти українець або хто ти?