На цій землі століттями вбивали всіх хоробрих і відчайдушних.
Знищували і депортували козацтво. Знищували повстанців. Знищували партизан. Знищували воїнів, активістів, митців. Реально століттями.
І мабуть, щоразу ті, хто виживав, думали – це кінець. Якщо знищили всіх найкращих, найхоробріших, то все, шансів немає? Прийдешні будуть слабкими. Ніхто більше ніколи не повстане і не боротиметься.
І тим не менш, якимось дивним чином приходять нові покоління – і нові бійці, нові герої і нові активісти.
Наша боротьба не виникла з нічого. Ми – результат протистояння, впертості і волі до перемоги десятків поколінь.
Може, щось на цій землі є особливе у повітрі, чи у воді, чи у зерні. Щось, що заражає тисячі юнаків та дівчат духом бунтарства. Навіть якщо вони виросли в родинах тих, чиї предки колись давно у важкі часи зачаїлися, не боролися і тому вижили – на них все одно сходить одкровенням спадок тих, хто загинув у боротьбі. Піднімаються нові знамена, а нові герої – попри все – роблять нові героїчні вчинки.
Чи можливо, що наше сьогоднішнє покоління борців так само буде принесене в жертву епосі, перемолиться жорнами війни і зникне, а залишаться тільки кволі, пристосуванці і ждуни? Можливо. Ворог дуже сильний, а активних борців завжди меншість, трохи більше – але теж небагато – тих, хто борців підтримує допомогою з тилу.
Та навіть в такому випадку зміниться одне, два, три покоління, і бунтівний дух свободи підігріє нову кров. Можливо, боротьба і жертва наших героїв сьогодні, а також завзятість наших активістів, волонтерів, донатерів матимуть сенс завтра. Може, ми того й не застанемо, але застануть прийдешні – як ми застали результат сотень років боротьби наших предків, від козаків до УПА, від антикріпацьких повстань до Майдану.
Або є і інша ймовірність. Що ми і є те покоління, яке поставить у боротьбі крапку і вигризе своє право на свободу, на власну країну і ідентичність.
Або перше, або друге, але третього не дано – ми маємо битися за прийдешнє, як хто може. Альтернатива тому смерть, забуття, порожнеча, тотальна апатія і байдужість. Ми або виживемо і переможемо, або вмремо у боротьбі – і дамо шанс народитися тим, хто зростатиме на пам’яті про нас і про те, що ми не здалися до останнього.
Не переставайте боротися ніколи. Заради тих, що були і що будуть, і заради себе.
Заради того, щоб сказати собі – я зробив, що міг, і то була чесна праця.