10 правил бізнесу від Андрея Шептицького: як заробляти так, щоб не втрачати себе
Чого сучасний підприємець може навчитися у митрополита, який будував не лише храми, а й банки, кооперативи, лікарні, музеї та цілу економічну екосистему
Сьогодні слово «бізнес» найчастіше асоціюється з прибутком.
І це логічно. Бізнес без прибутку довго не живе. Потрібні інвестиції, оборотний капітал, клієнти, технології, маркетинг, конкуренція.
Але є питання, яке сучасна економіка часто залишає за дужками:
А заради чого все це?
Чи може бізнес бути успішним, якщо він залишає після себе зруйновані сім’ї, виснажених працівників, знищену природу, обманутих клієнтів і громаду, яка стала біднішою?
Понад сто років тому Андрей Шептицький фактично пропонував відповідати на це питання ще до того, як рахувати прибуток.
І тут починається найцікавіше.
Бо Шептицький був не лише митрополитом. Він був одним із наймасштабніших українських громадських організаторів та меценатів першої половини ХХ століття. Підтримував кооперативний рух, банківські проєкти, страхування, освіту, медицину, культуру, підприємництво та природоохоронні ініціативи.
У 1910 році він увійшов до комітету засновників Земельного банку гіпотечного у Львові. Банк підтримував українські кооперативи, серед яких були «Сільський господар», «Народна торгівля» та «Маслосоюз». Останній згодом став великим молочарським об’єднанням, продукція якого виходила далеко за межі Галичини.
Шептицький підтримував також товариство взаємного страхування «Дністер», промислові підприємства, «Центросоюз» та інші економічні ініціативи.
Тобто його модель була дуже простою за задумом і надзвичайно складною у виконанні:
людина → знання → праця → підприємництво → добробут громади.
Не «як забрати більше», а «як створити більше».
Саме з цієї логіки виростають десять правил, які сьогодні називають «10 правилами бізнесу від Андрея Шептицького».
1. Шукай правду, а не прибуток
Це, мабуть, найрадикальніше правило.
Адже більшість бізнес-порад починаються з питання:
«Як заробити більше?»
Шептицьків підхід пропонує почати з іншого:
«Що корисного я можу створити?»
У сучасній інтерпретації його економічної думки це формулюють як:
не «інвестиції — бізнес — прибуток», а «мудрість — творчість — добробут».
Прибуток тут не заперечується. Навпаки — він необхідний. Але він стає результатом правильно організованої діяльності, а не єдиною її метою.
Це принцип, який легко застосувати до будь-якого бізнесу.
Якщо ти створюєш якісний продукт, вирішуєш реальну проблему, чесно працюєш із клієнтом і розвиваєш людей навколо себе — прибуток перестає бути випадковою удачею.
Він стає наслідком цінності.
2. Не роби з грошей божка
Шептицький жив у світі, де грошей було мало, а економічна конкуренція між громадами була дуже реальною.
Українці Галичини на початку ХХ століття часто перебували у значно слабшому економічному становищі, ніж їхні конкуренти.
Відповідь Шептицького була не в тому, щоб ненавидіти багатих.
Навпаки.
Його ідея полягала в тому, щоб навчитися ставати економічно сильними самим.
Саме тому він підтримував банки, кооперативи, підприємства, освіту та професійне навчання.
Гроші в цій системі — інструмент.
Вони можуть побудувати лікарню або казино.
Можуть профінансувати освіту або маніпуляцію.
Можуть створити робочі місця або експлуатувати людей.
Тому питання не лише в тому, скільки грошей ти маєш.
Питання — що твої гроші роблять після того, як ти їх заробив?
3. Не заробляй на людських слабкостях
Довіра — один із найцінніших активів бізнесу.
Її неможливо швидко купити.
Її можна лише довго створювати.
Тому підприємництво, побудоване на обмані, маніпуляції, залежностях або свідомому використанні людської слабкості, може приносити гроші, але руйнує головний капітал суспільства — довіру.
Шептицький натомість робив ставку на творчість, самоорганізацію та кооперацію.
У Галичині кооперативний рух став одним із способів, за допомогою яких українські селяни могли самостійніше купувати, продавати, кредитуватися та організовувати виробництво.
Це була економічна відповідь на дуже просте питання:
Що робити, коли одна людина слабка перед системою?
Об’єднатися.
Недаремно Шептицький закликав селян гуртуватися, створювати крамниці, громадські комори та інші корисні установи.
4. Віддавай частину заробленого суспільству
Благодійність для Шептицького не була просто красивою картинкою.
Вона була частиною відповідальності.
У сучасному формулюванні правила йдеться щонайменше про десяту частину доходу на корисні справи, допомогу громаді, вразливим людям, освіту й розвиток талантів.
Але тут важливий нюанс.
Йдеться не про те, щоб сфотографувати чек, викласти його в соціальні мережі й отримати ще одну рекламну кампанію.
Йдеться про інше:
якщо суспільство допомогло тобі стати успішним, ти маєш відповідальність допомагати суспільству ставати сильнішим.
Сам Шептицький залишив величезну спадщину меценатства.
У 1905 році він заснував музей, який згодом став основою одного з найважливіших осередків українського мистецтва. Він підтримував освіту, медицину та культурні проєкти.
Його логіка була далекою від сучасного «прибуток — дивіденди — споживання».
Зароблене мало продовжувати працювати.
5. Пам’ятай, що економіка — це турбота про наш спільний дім
Саме слово «економіка» походить від давньогрецького oikos — дім і nomos — правило, порядок, управління.
Тобто в первинному сенсі економіка — це мистецтво правильно господарювати в домі.
А дім — це не лише квартира, офіс або завод.
Це земля.
Вода.
Ліси.
Міста.
Села.
Люди.
Природа.
Майбутнє.
Цікаво, що це не просто сучасна екологічна інтерпретація.
Шептицький підтримував природоохоронні ініціативи та був ініціатором створення перших заповідних територій. Утримання природоохоронних проєктів, зокрема, пов’язувалося з доходами від мисливських ліцензій.
Тобто він не просто говорив про відповідальність за землю.
Він шукав економічну модель, яка дозволяла цю відповідальність фінансувати.
І це вже дуже сучасний підхід.
6. Не будуй власне багатство на чужому зубожінні
Це правило особливо важливе для роботодавця.
Не затримуй зарплату.
Не обманюй працівника.
Не економ на безпеці.
Не використовуй людину лише тому, що вона не має можливості захистити себе.
У цьому підході працівник — не просто «ресурс».
Він людина.
А отже, його гідність не повинна залежати від його посади.
Це змінює саму філософію управління.
Хороший бізнес — це не той, де власник заробляє максимум, а працівники виживають.
Хороший бізнес — це той, де зростання компанії створює можливість для зростання людей.
7. Не дозволяй бізнесу зруйнувати життя
Можна побудувати успішну компанію і водночас зруйнувати власну сім’ю.
Можна збільшити оборот і втратити здоров’я.
Можна заробити мільйон і не мати часу побачити дітей.
Шептицьків підхід нагадує:
економіка існує для людини, а не людина для економіки.
Тому до добробуту належать не тільки гроші.
До нього належать здоров’я, сім’я, безпека, освіта, культура, фізичний розвиток.
Для підприємця це означає дуже практичну річ:
не можна вимірювати успіх бізнесу лише цифрою в бухгалтерському звіті.
Якщо компанія заробила більше, але люди в ній стали нещаснішими, — це не безумовний успіх.
8. Не кради майбутнє у своїх дітей
Це правило сьогодні звучить майже пророче.
Бо майбутнє можна вкрасти не лише крадіжкою.
Його можна вкрасти корупцією.
Знищенням довкілля.
Монополією.
Лобізмом.
Маніпуляцією законами.
Відсутністю освіти.
Знищенням конкуренції.
Коли сильний бізнесмен використовує свій вплив, щоб зробити правила зручними лише для себе, він отримує вигоду сьогодні — але створює слабше суспільство завтра.
Шептицький дивився значно далі одного покоління.
Саме тому поряд із економічними ініціативами він підтримував освіту та інтелектуальне життя. У 1928 році він заснував Греко-католицьку богословську академію у Львові, а наступного року — Богословське наукове товариство.
Бо капітал можна передати у спадок, а здатність створювати капітал потрібно виховати.
9. Не продавай те, чого сам не поважаєш
У світі агресивного маркетингу це правило звучить майже революційно.
Не переконуй людину купити те, що їй не потрібно.
Не називай якісним те, що таким не є.
Не використовуй рекламу для маніпуляції.
Не витрачай величезні ресурси на те, щоб створити ілюзію цінності там, де її немає.
Натомість створи продукт, за який тобі самому не соромно.
Це дуже проста бізнесова формула:
спочатку якість — потім реклама.
Шептицьків підхід до економіки взагалі був тісно пов’язаний з освітою.
Бо освічений споживач складніше піддається маніпуляції.
А освічений підприємець краще розуміє, що саме потрібно ринку.
Тому економічна сила починається не з грошей.
Вона починається зі знань.
10. Вчися не лише брати, а й давати
Можливо, це найскладніше правило з усіх.
Адже бізнесова культура часто навчає протилежного:
взяти ринок,
забрати клієнта,
перемогти конкурента,
збільшити частку,
знизити витрати,
максимізувати прибуток.
Шептицьків підхід пропонує іншу логіку:
створювати.
Створювати підприємства.
Створювати робочі місця.
Створювати освіту.
Створювати культуру.
Створювати можливості.
Створювати майбутнє.
Саме тому його діяльність не можна звести лише до церковної чи благодійної роботи.
Він мислив системно.
Йому потрібен був не просто багатий українець.
Йому потрібна була сильна українська громада.
Найцікавіший урок Шептицького: багатство має продовжувати працювати
Історія української кооперації в Галичині показує, що ця філософія не залишалася на рівні проповідей.
За даними Українського інституту національної пам’яті, протягом 1904–1914 років кооперативний рух у Галичині стрімко розрісся. До нього долучалися священники, селяни, громадські діячі. Створювалися крамниці, склади, кредитні установи, виробничі та збутові об’єднання.
Це був надзвичайно важливий психологічний перелом.
Людині казали не:
«Ти бідний, бо хтось багатий».
Їй казали:
«Об’єднуйся. Вчися. Працюй. Створюй власну економічну силу».
Це принципово інша філософія.
Не заздрість до чужого багатства.
Не очікування, що хтось прийде і все вирішить.
А відповідальність за власний добробут.
Шептицький як приклад соціального підприємця до появи самого терміна
Сьогодні ми говоримо про ESG, соціальне підприємництво, сталий розвиток, корпоративну відповідальність, impact investing.
Звучить сучасно.
Але багато з цих ідей мають дуже стару логіку.
Шептицький фактично поєднував те, що сьогодні часто розділяють на різні напрями:
капітал + мораль;
підприємництво + суспільний інтерес;
прибуток + відповідальність;
власність + служіння;
економіка + освіта;
бізнес + культура.
Саме тому його економічна спадщина цікава не тільки історикам чи богословам.
Вона цікава підприємцю.
Бо ставить незручне питання:
«Яким є справжній прибуток?»
Чи тільки цифра у фінансовому звіті?
Чи також кількість створених робочих місць?
Навчених людей?
Нових підприємців?
Збережених лісів?
Врятованих життів?
Дітей, які отримали освіту?
Талантів, які не були змарновані?
Громад, які стали сильнішими?
Якщо дивитися на економіку таким чином, то прибуток перестає бути фінальною точкою.
Він стає паливом для наступного циклу творення.
«Мудрість — творчість — добробут»
У цьому, мабуть, і полягає головна відмінність Шептицького від звичайної культури швидкого збагачення.
Не:
гроші → статус → споживання.
А:
мудрість → творчість → добробут → відповідальність → новий розвиток.
Це замкнене коло.
Ти отримав знання — створив щось корисне.
Створив корисне — отримав прибуток.
Отримав прибуток — інвестував у людей і розвиток.
Розвинув людей — отримав ще більше знань, талантів та можливостей.
І цикл починається знову.
Саме тому гасло «Мудрість. Творчість. Добробут» сьогодні використовується як основа сучасних ініціатив, натхненних соціально-економічною думкою Шептицького.
І, можливо, головне питання для сучасного підприємця
Минуло понад століття.
Змінилися технології.
З’явилися смартфони, штучний інтелект, криптовалюти, глобальні корпорації, маркетплейси та цифрові банки.
Але людина залишилася людиною.
Вона так само хоче безпеки.
Хоче гідної праці.
Хоче бачити майбутнє своїх дітей.
Хоче довіряти тим, із ким працює.
Хоче жити у чистому середовищі.
Хоче відчувати сенс своєї праці.
Тому питання Шептицького залишається напрочуд сучасним:
Що станеться з людьми та світом після того, як ти заробиш свої гроші?
Якщо після тебе залишаються лише рахунки, будинки, автомобілі та цифри на банківському рахунку — це одне життя.
Якщо після тебе залишаються люди, які навчилися, підприємства, які продовжують працювати, діти, які отримали шанс, культура, яку вдалося зберегти, природа, яку не знищили, і громада, яка стала сильнішою, — це зовсім інший масштаб.
Можливо, саме це і є справжнє багатство.
А справжній бізнесмен — не той, хто навчився забирати найбільше.
А той, хто навчився створювати так багато цінності, що після нього світ залишається багатшим, ніж був до нього.