Галицька бідося: тоді і тепер...
Ця світлина була зроблена близько 120 літ тому в одному із галицьких сіл і виставлена сьогодні на сторінці Kresowe Zdjęcia.
На фото - двійко малолітніх дітей присіли собі перед входом до стодоли. Хлопчина ніяково відвів погляд, намагаючись не дивитися в око фотооб'єктива, натомість дівчинка з усією своєю дитячою безпосередністю втавилася своїми оченятами у того дядька, що їх знимкує.
Так, все на цій світлині свідчить про крайню бідність: і поношений на тих діточках одяг, і сама будівля, яка давно не бачила ремонту. Чи були ті діти сиротами..? Не виключено. Можливо, Перша Світова війна забрала у них батьків і зараз ними опікуються родичі чи сусіди.
Чи зараз по наших прикарпатських селах краще - в хатах добробут і аж тепер галичани тішаться своїм щастям..? І так, і ні. Звісно, нині оргтехніка і гаджети чи не у кожному сільському домі і зараз поміж селянами не так просто відшукати людину, яка ще вміє доглядати за кіньми і пасти корови. Але, тут проблема трохи в іншому...
Часто будучи в експедиціях, я постійно бачу як вимирає наше село: чи не в кожному другому селі з року в рік більшає опустілих хат, господарі яких або повмирали, або ж виїхали. І то добре, коли за тими спорожнілими хатами із віконницями, які навхрест забиті дошками, ще доглядають сусіди. Можу зараз назвати села на Львівщині та Тернопільщині, які більш як на половину складаються саме із таких "осиротілих" домів...
Одним словом, потрохи зникають із галицької землі наші села. Зникають у буквальному розумінні. Майже уся молодь втікає до міст, бо "на селі немає роботи", а жити по-людському хочеться усім. Отож, коли приходить час, то одні відправляються на цвинтар до своїх родичів і знайомих, а інші - або по світах на заробітках або ж намагаються влаштувати своє життя у найближчих "мегаполісах".
І всі то бачать, і усі розуміють, до чого то все йде: галицьке село потрохи зникає. Ще два-три покоління і - все: замість колишніх гамірних і щасливих сіл, де кожен мав роботу - буде пустка, бур’яни і де-не-де ферми тих, хто на тому відлюдді наважиться заробляти свій хліб насущний...